Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зоветься?
Я іменник і вживаюсь тільки в множині, —
а закінчення ви, друзі, замініть мені —
стану травкою, що сохла у погожі дні,
і вживатимусь відтоді тільки в однині.
Який я іменник?
Він після речення, цитати
Вмостився, схожий на гачок
Всіх нас примушує питати
А сам ні пари з вуст — мовчок.
В слові знаєш де я є?
Після кореня.
А призначення моє —
словотворення.
Я творю нові слова
або форми слова,
щоб красива і жива
розквітала мова…
Хто я?
Що за знак — стрункий як спис.
Він над крапкою завис.
Спонука до поклику,
Хто ж бо він?
Маленька, менша від мачини,
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
Й людини мову я спиню
Що це таке?
Хто слово цікаве мені наведе?
Нехай обізветься кмітлива душа.
В цім слові — подвоєна літера Д
і в ньому ж — подвоєна літера Ш.
Якщо до жарту ви готові,
назвіть, кмітливі дітлахи,
ті два займенники у мові,
що можуть зіпсувать шляхи.
Які це займенники?
Із двох складів я даю іменник
(в твоїй правиці розгадки нитка):
склад перший — частка, другий — прийменник,
а разом буде рибальська сітка.
Який це іменник?
А хто з вас, діти, відгадає,
як будь-хто, перш ніж їстиме,
трьома займенниками має
зробити руки чистими?
Вказівний простий займенник цей
повтори в жіночім роді двічі —
й стане він привабливою річчю,
забавкою для малих дітей.
Що це?